Він – наш земляк , він  - наша гордість й слава.

27 лютого 2017 року в Сиваковецькій сільській бібліотеці було проведено вечір- портрет до 95 – ї  річниці від дня народження шанованої людини у нашому селі генерал – лейтенанта, Лауреата Ленінської Премії, Кавалера Орденів Леніна і Червоного Прапора, трьох Орденів Червоної Зірки, двох Орденів Вітчизняної війни, Депутата Верховної Ради Казахської РСР,кандидата технічних наук Трофимчука Михайла Гнатовича.

На свято були запрошені сільський голова Рябіщук З.В., родичка Куба Г.О., пенсіонери – військовослужбовці Березюк В.І., Мусієнко О.Г.,  та учні нашої школи.

Цікаву розповідь розпочав полковник у відставці Березюк В.І.,який особисто був знайомий  з Михайлом Гнатовичем.

Розповідь продовжила родичка Куба Г.О., яка знала його доброю, щирою людиною і розповіла про його життя.

Мусієнко О.Г. – старший прапорщик доповнив розповідь Березюк В.І.

На завершення свята виступила сільський голова, яка подякувала за організований захід і відмітила, що односельці згадували його як щиру людину, яка шанувала свій край. 

Наша рідна українська мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Її порівнюють з калиною, бо вона така ж красива, як народний, улюблений символ українців, її порівнюють зі співом солов'я, бо лине вона, як ніжна пісня співучого соловейка.

До Міжнародного дня рідної мови у бібліотеці було оформлено книжкову викладку-знайомство літератури «Мова – це духовна святиня народу».

Майдан. Мабуть, нині це слово знають у всіх країнах світу. Майдан Незалежності – це не тільки велика й головна площа в центрі Києва. Майдан – це небажання жити в системі тоталітарної корупції і малограмотної влади, що розграбувала країну. Це прагнення жити за європейськими стандартами. За це прагнення Україна заплатила більш як сотнею людських життів та кількома сотнями покалічених людей. Страшна ціна.
Революція людської гідності. Саме так назвали ці буремні дні боротьби народу проти злочинної влади в засобах масової інформації, що тривала впродовж усіх зимових місяців 2013-2014 рр. та призвела до повалення тоталітарного режиму.
В пам’ять про полеглих за майбутнє України у  сільській бібліотеці  оформлено виставку – реквієм «Я – з Небесної Сотні».

У душі моїй болить  Афганістан

Афганістан… у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла. Близько 4 тисяч молодих хлопців - українців загинуло на тій війні, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 чоловіки залишились у полоні або пропали безвісти. Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце, спекотний вітер – афганець, пісок, що не дає дихати, і завжди хочеться пити .У бібліотеці було проведено бесіду – спомин «У душі моїй болить Афганістан».